Недержавне пенсійне страхування Пенсійне страхування - вид страхування життя, що передбачає виплати страхових сум (страхового забезпечення) після досягнення застрахованою особою віку виходу на пенсію, тобто дожиття до пенсійного возраста70. Пенсійне страхування здійснюється в обов'язковому і добровільному порядку. У першому випадку відбувається державне пенсійне забезпечення громадян у разі їх виходу на пенсію по старості, виробленні трудового стажу, інвалідності за рахунок коштів державних позабюджетних фондів, що формуються за рахунок коштів роботодавців, в другому - пенсійне страхування проводиться страховими компаніями або недержавними страховими фондами (НПФ) за рахунок коштів громадян або їх роботодавців як додаток до гарантованої державою рівня пенсійного забезпечення. Актуальність розвитку системи додаткового пенсійного страхування викликана необхідністю вирішення проблем своєчасних виплат мінімально гарантованих державою пенсій, а також збереження досягнутого рівня добробуту при виході на пенсію. Основними причинами кризи державної системи пенсійного забезпечення є:
Добровільне медичне страхування Медичне страхування здійснюється у двох основних формах: обов'язкової і добровільної, кожна з яких має свої особливості, принципи та порядок проведення страхування. У Законі РФ «Про медичне страхування громадян у РФ» основна мета медичного страхування сформульована таким чином: «... гарантувати громадянам при виникненні страхового випадку отримання медичної допомоги за рахунок накопичених коштів і фінансувати профілактичні заходи ». Виходячи із загальної мети, можна виділити кілька приватних завдань. Соціальні завдання: охорона здоров'я населення, забезпечення відтворення населення, розвиток медичного обслуговування. Економічні завдання: фінансування охорони здоров'я, поліпшення його матеріальної бази, захисту доходів громадян і їхніх сімей, перерозподіл коштів, що йдуть на оплату медичних послуг, між різними групами населення.
Страхування від нещасних випадків Страхування від нещасних випадків є традиційним видом страхування життя, зміст якого останнім часом змінилося за рахунок включення додаткового страхового покриття у вигляді страхування смертельно небезпечних заболеваній66, таким чином, повне сучасна назва цього виду - страхування від нещасних випадків і хвороб. Основна мета страхування від нещасних випадків - відшкодування збитку, нанесеного здоров'ю та життю застрахованого в результаті нещасного випадку або настання захворювання. Практика страхування від нещасних випадків показує, що воно може здійснюватися в різних формах, зберігаючи єдине соціально-економічний зміст. Страхування від нещасних випадків може бути обов'язковим, здійснюваним в силу закону, або добровільним, здійснюваним на комерційній основі. Обов'язкове страхування від нещасних випадків здійснюється за трьома напрямками.
Страхування життя Під страхуванням життя прийнято розуміти надання страховиком в обмін на сплату страхових премій гарантії виплатити певну суму грошей (страхову суму) страхувальнику або вказаним ним третім особам у разі смерті застрахованої особи чи його дожиття до визначеного терміну. Страхування життя вирішує цілий комплекс соціально-економічних проблем, які умовно можна об'єднати в дві групи: соціальні і фінансові. Цілі соціального характеру. Страхування життя служить доповненням до системи державного соціального забезпечення та направлено на:
Страхові випадки по добровільному медичному страхуванню
Страхові випадки по добровільному медичному страхуванню.
Страховим випадком по добровільному медичному страхуванню є подія, передбачена правилами страхування кожного конкретного страховика і подія в період дії договору страхування, з настанням якого виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового забезпечення у розмірі повної або часткової компенсації додаткових витрат застрахованої особи, викликаних зверненням його до медичних установ за медичними послугами, включеними в програму медичного страхування.
Страховим випадком залежно від положень конкретних правил страхування може признаватися звернення страхувальника (застрахованої особи) протягом періоду дії договору страхування до медичної установи:
Добровільне медичне страхування є сукупністю видів страхування, що передбачають обов'язки страховика по страхових виплатах у розмірі часткової або повної компенсації додаткових витрат застрахованого, викликаних його зверненням до медичної установи за медичними послугами, включеними в певну програму медичного страхування.
Предметом добровільного медичного страхування є здоров'я застрахованої особи, схильне до ризику його пошкодження в результаті несприятливих подій або захворювань застрахованого, що викликають необхідність звернення до медичних установ за здобуттям медичної допомоги. Об'єктом добровільного медичного страхування є майнові інтереси застрахованої особи, пов'язані з додатковими витратами на здобуття медичної допомоги у зв'язку із зверненням до медичних установ. При визначенні страхової суми і страхових внесків для страхувальника, як і в договорі страхування від нещасних випадків, беруть до уваги такі чинники, як професія, вік, стан здоров'я потенційного страхувальника.
Як правило, на страхування не приймаються громадяни, що перебувають на обліку в психоневрологічних, туберкульоз них, шкірно-венеричних диспансерах, ВИЧ-инфицированные, інваліди I групи і деякі інші категорії громадян.
Добровільне медичне страхування є сукупністю видів страхування, що передбачають обов'язки страховика по страхових виплатах у розмірі часткової або повної компенсації додаткових витрат застрахованого, викликаних його зверненням до медичної установи за медичними послугами, включеними в певну програму медичного страхування.
Предметом добровільного медичного страхування є здоров'я застрахованої особи, схильне до ризику його пошкодження в результаті несприятливих подій або захворювань застрахованого, що викликають необхідність звернення до медичних установ за здобуттям медичної допомоги. Об'єктом добровільного медичного страхування є майнові інтереси застрахованої особи, пов'язані з додатковими витратами на здобуття медичної допомоги у зв'язку із зверненням до медичних установ. При визначенні страхової суми і страхових внесків для страхувальника, як і в договорі страхування від нещасних випадків, беруть до уваги такі чинники, як професія, вік, стан здоров'я потенційного страхувальника.
Як правило, на страхування не приймаються громадяни, що перебувають на обліку в психоневрологічних, туберкульоз дуже високими доходами, користуються лише добровільним медичним страхуванням, і ще приблизно 5% з числа залучених в систему обов'язкового медичного страхування разом з обов'язковим користуються і добровільним медичним страхуванням, що дозволяє вибирати іншого лікаря, кращі умови госпіталізації або отримувати додаткову грошову компенсацію при захворюванні. З точки зору формування джерела .функционірованія кожній з систем в Германії, фінансування охорони здоров'я забезпечується на 60% внесками до фондів обов'язкового медичного страхування, на 10% засобами комерційного страхування, приблизно на 15% за рахунок державних бюджетних ресурсів і приблизно на 15% — особистими засобами громадян.
Будь-яке захворювання спричиняє за собою значні фінансові наслідки: витрати на лікування, втрату доходу унаслідок тимчасової втрати працездатності, витрати на придбання медикаментів, витрати на реабілітацію та інші. Система страхування і його інструменти дозволяють компенсувати повністю або частково вказані витрати.
Захворювання і втрата працездатності належать до соціальних рисок, які зачіпають не лише інтереси окремих громадян, але і суспільство в цілому, оскільки одним з найважливіших достояній будь-якої держави є здоров'я його громадян. Формування принципів страхової медицини як основного механізму фінансування охорони здоров'я в Росії почалося в 1991 році з ухваленням Федерального закону від 28 червня 1991 року № 1499-1 «Про медичне страхування громадян в РРФСР» (у редакції від 2 квітня 1993 року № 4741-1). Права громадян на охорону здоров'я закріплені також в пункті 1 статті 41 Конституції Російської Федерації, в статті 20 Основ законодавства Російської Федерації про охорону здоров'я громадян від 22 липня 1993 року № 5487-1 (у редакції від 20 грудня 1999 року), у Федеральному законі від 28 червня 1991 року № 1499-1 «Про медичне страхування громадян в РРФСР», в статтях 236, 237 Кодексу законів про працю і деяких інших нормативних актах. Вказані права відносяться до базових ценностям і правам громадян.
У більшості країн світу, і Росія в цьому сенсі - не виключення, витрати громадян, пов'язані із здобуттям медичної допомоги, відшкодовуються за рахунок засобів обов'язкового ілі/і добровільного медичного страхування.
Страхування від нещасних випадків і хвороб — один з традиційних видів страхування. Метою страхування від нещасних випадків є відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю і життю застрахованого в результаті нещасного випадку.
В страхування від нещасних випадків тривала історія і традиції. Його появу пов'язують з вимогою, що містилася в морському праві Вісбі 1541 року (Великобританія), про те, що власники морських судів повинні страхувати життя капітана від нещасних випадків. У сімнадцятому столітті в Голландії з'явився табель (таблиця) виплат забезпечення у зв'язку з втратою різних частин тіла для солдатів-волонтерів.
А у вісімнадцятому, дев'ятнадцятому, початку двадцятого століть даний вигляд став усе більш поширеним і таким, що зажадався (у Германії були створені союзи взаємодопомоги на випадок переломів кінцівок, в Англії стали фундируватися спеціалізовані компанії страхування від нещасних випадків і тілесних ушкоджень, в Росії був ухвалений закон від 2 червня 1903 р. «Про винагороду потерпілих унаслідок нещасних випадків робітників і службовців, а рівно членів їх сімейств в підприємствах фабрично-заводської, гірської і гірничо-заводської промисловості», який встановив відповідальність підприємця за професійний ризик в разі спричинення робітником каліцтва або їх смерті унаслідок нещасних випадків на виробництві, і так далі).
У будь-якій групі людей певної підлоги і віку одні більш схильні до ризику смерті або захворювання, чим інші. Так, у зв'язку з професійною діяльністю або через особливості соціального життя у одних людей спостерігається погіршення здоров'я, в інших навіть передсмертний стан, тоді як в третіх — сповна хороше самопочуття (стан здоров'я), хоча лише небагато можуть вважати себе абсолютно здоровим.
Знання і розуміння того, яким чином різні чинники впливають на смертність і захворюваність, дозволяють страховикові класифікувати страхувальників по групах з приблизно однаковим очікуваним рівнем смертності і забольоваємості21. Нестандартними вважаються групи з показником рівня смертності вище середнього.
Показник рівня смертності безпосередньо впливає на ціну страхової послуги і на ретельність андеррайтингу, що проводиться страховиком у зв'язку з укладенням договору страхування. Вочевидь, що не всі застраховані можуть бути прийняті на страхування на однакових умовах. Класифікаційна схема може враховувати різницю передбачуваної смертності серед людей, що палять і некурящих, а через це і об'єм медичного андеррайтингу, а в разі ухвалення позитивного рішення про страхування людини і вартість страхування відрізнятимуться для громадянина, що палить і некурящого.
Особисте страхування